DJ ZOIN мріє про відкриття у Хмельницькому школи електронної музики

Не часто зустрічаєш людей, які настільки закохані у власну справу, що заради неї можуть пройти, як то кажуть, «Крим, Рим і мідні труби...». А справжні патріоти рідної землі, які б нині покинули заможне буржуйське життя і повернулися додому заради примарної мрії – то уже взагалі ледь не фантасмагорія. Втім, виявляється, є ще у нас і такі індивідууми. Хто ще з одним з них не знайомий – знайомтеся: Андрій Захарко , або DJ ZOIN .


Він був очікуваним гостем не на одній гламурній вечірці в Україні та резидентом кількох іспанських клубів. Був стилістом «Червоної Рути» та учасником «молодої» «Мотор'ролли”. Тепер він повернувся в Україну. Каже – назавжди. Аби втілити в життя свою «найцікавішу, хоч, можливо, і найбезглуздішу» мрію – створити в Хмельницькому невеличку школу електронної музики чи, навіть, солідний Інститут звуку. То вже, як карта ляже…
Від контрабаса – до пульта

Андрій Захарко народився у Кам'янці-Подільському. Згодом життя закинуло його до Хмельницького – тут він вступив до музичного училища. Хотів грати на гітарі, але оскільки подібного курсу в нашому «музі» не було, довелося Андрієві погоджуватися на контрабас – принаймні, він був хоч трохи схожий на той інструмент, який приваблював хлопця, от тільки величенький.

Під час свого навчання в училищі Андрій Захарко починає «варитися» у хмельницькій музичній тусовці. Знайомиться з учасниками, тоді ще не дуже відомого, втім уже перспективного гурту «Мотор'ролла». Після закінчення навчання «мотор'роллівці» пропонують молодому музиканту відкласти куди подалі свій контрабас, і опанувати ді-джейський програвач. Гурту, який збирався заявити про себе на тоді ще дуже модному фесті «Червона Рута», вкрай потрібна була людина, яка б уміла робити скрейч.

І ось у 1997 році Андрій Захарко, разом з іншими учасниками «Мотор'ролли», стають лауреатами «Червоної рути». А ще через рік директор україн-ського фестивалю Тарас Мельник за-прошує Захарка працювати на «Червоній Руті». «Увесь стиль «Червоної Рути-99» був вигаданий та розроблений мною», – згадує Андрій.
Підкорення іспанських танцполів

Нічого не буває вічного. Після актив-ної роботи та бурхливої діяльності по-чалося затишшя. Андрій, задля того, аби трохи розвіятися та пізнати інші світи, подався до Іспанії. «У Києві в плані музики нічого цікавого не відбу-валося і не передбачалося, що незабаром щось зміниться на краще. А тут якраз мій знайомий запросив до Іспа-нії. У нього там гастарбайтером працю-вала мати і покликала його до себе, на заробітки.

У чужій державі йому, можна ска-зати, пощастило. «Я швидко вивчив іс-панську мову і познайомився з відоми-ми на той час мадридськими ді-джея-ми. Для них я був справжньою екзоти-кою, бо музикантів зі Східної Європи, як і нашої музики, там ще не було. Тож вони послухали, що і як я граю, й взя-ли мене під свою опіку. Я став резидентом одразу трьох мадридських клубів – «Taboo», «OUI» та «Sofa club». Запро-шували мене і до різноманітних клубів у Барселоні та Валенсії. Потр [...цензура...] я став досить відомим в Іспанії. Моя слава по-чала доходити і до рідних рубежів, тож мене часто стали запрошувати і на Ба-тьківщину, в українські клуби. Ма-буть, я справді був тут популярним, адже «влітав» я тим клубам, що мене запрошували до себе грати, у чималу копійчину, адже оплачувалася не ли-ше моя робота за пультом, але й мій переліт з Іспанії та назад. А за тих де-в'ять років, що я жив та працював в Іспанії, я встиг виступити в харківсь-кому “Животі» та «ХХ сторіччі», оде-ській «Фактурі», в Ялті та двічі – у 2002 та 2004 роках – на Казантипі. Дуже часто мене кликали до Києва. Грав у таких клубах, як «Зелений те-атр», «Нобель», «Pret-a-cafe», «Вензель» тощо. Був гостем на Дні народження «Афіши», – розповідає Андрій.

Два останні роки в Іспанії Андрій Захарко займався серйозною справою – вихованням гарного смаку та нав-чанням музики прийдешнього покоління. «У іспанців є спеціальна державна програма для студентів та школярів старших класів, яка передбачає їхнє знайомство з електронною музикою, - каже Андрій. – Нас, музикантів, що задіяні у цій програмі, мерія та адміні-страції різних навчальних закладів за-прошували до себе в гості та організовували нам зустрічі з підлітками і мо-лоддю. Під час цих зустрічей ми зна-йомили дітлахів не лише з історією електронної музики, але й проводили для усіх бажаючих майстер-класи, під час яких вони могли творити свою власну електронну музику й отримати певну базу знань про роботу із різноманітними ді-джейськими пристроями та штучками. До речі, придумав цю про-граму, яка підтримується іспанським урядом, теж українець. Уже понад 20 років він живе в Іспанії й дуже відомий у них музикант».


Перший крок до мрії
Ще будучи в Іспанії, Андрій замислювався над тим, що й у нас, в Україні, було б непогано організувати щось по-дібне до іспанської програми знайомства школярів та студентів з електронною музикою. Адже це так цікаво – поринути у світ звуку. «Втім, мій друг, той самий колишній українець, організатор програми в Іспанії, завжди мені казав, що в Україні таке не-можливе, Бо у нас ніхто у цьому не за-цікавлений. Тим паче, владні структури, які могли б підтримати цю ідею фінансово. І навіть тоді, коли я зібрав-ся їхати додому, в Хмельницький, і та-ки спробувати щось «замутити» тут, він мені сказав, що я божевільний, бо з цього усього нічого не вийде», - роз-повідає Андрій.

Але, повернувшись в Україну, DJ ZOIN таки вирішив спробувати і від-крити у себе на Батьківщині якусь хоч невеличку школу для майбутніх ді-джеїв. «Мене запрошували працювати до Києва, обіцяли пристойні заробіт-ки. Не хочу! – каже Андрій. – Не хочу цієї метушні, не хочу постійних гуч-них вечірок. Хочеться уже якогось спокою. Хочу бачити, як росте мій син. Він народився в Іспанії і ми могли б за-лишитися там, із ним, як з громадянином тієї країни, але десь відсотків на 50 ми повернулися додому заради ньо-го, аби він зростав тут, вдома. Згодом він зможе вибрати собі Батьківщину – Іспанію чи Україну, але тут, в Україні, я за нього спокійніший. Кликали мене і в Хмельницькому до нічних клубів – теж не дуже хочеться. Я хочу робити улюблену роботу, і не лише отримувати від того кайф, але й передавати досвід іншим, молодим людям, бачити у їхніх очах блиск, чути їхню музику, яка буде іншою, новою, передаватиме їхній настрій та внутрішній світ».

Виявилося, що мрія Андрія Захарка, хоч, може, й трохи божевільна, але не така уже й примарна. Принаймні, його ідеєю щодо організації школи звуку зацікавилися й інші хмельничани.

«Ми зустрічалися з нашими місцевими ді-джеями, дехто з них запропонував навіть співпрацювати. Але… Тепер от зустрів свого колишнього однокурсника Андрія Клименка. Виявилося, що у нього є подібна школа для моло-дих людей, але для естрадних співаків – «Майстерня зірок». Андрій, вислухавши мене, запропонував на базі його «Майстерні зірок» організувати й мою школу ді-джеїв. Я й погодився. Тож незабаром моя мрія, хоч і не повною мірою, але буде реалізована. Усе вия-вилося не таким важким, як здавалося на перший погляд», – ділиться DJ ZOIN.

У своїй школі ді-джеїв, яка відкриється уже на початку осені, Андрій навчатиме усіх бажаючих не лише зво-дити платівки, але й писати власну музику, працюючи з такими програмами, як «Logic», «Cubase», «Ablton Li-ve», «Reason». Вчитиме він і працювати з синтезаторами, симплерами та рув-боксами, створюючи музику у сти-лях техно, хаус, електро, р'н'б, хіп-хоп. Програма навчання обіцяє бути досить насиченою, а практичні завдан-ня – цікавими, адже проводитимуться на найсучаснішому ді-джейському об-ладнанні, яке Андрій привіз із собою з Іспанії.

«У Мадриді є така ді-джейська шко-ла, яка уже зараз має статус інституту. Вона так і називається – Інститут зву-ку, – розповідає Андрій Захарко. – Студенти навчаються там чотири роки і після закінчення отримують дипломи. А починався цей інститут теж з невеликої експериментальної лабораторії, де молодь також навчали по-водитися з обладнанням та писати му-зику. Хочеться чомусь думати, що й наша школа, яка почнеться з невеличкої студії при «Майстерні зірок», неза-баром зможе перерости у щось серйозніше».