Купи, мамо, молока! Домашнього!

Чи зможемо ми смакувати домашнім молоком після першого січня, якщо питання щодо відміни заборони продажу на ринку м’яса та молока, вироблених в підсобних господарствах, і досі залишається відкритим?

Після публікації статті «Без молока та м’яса» («Є Поділля», № 36) на адресу редакції надійшли десятки листів від жителів області. Усі вони, наче крик душі, бажання достукатися до людей, котрі творять закони в нашій державі. Нагадаємо, у матеріалі йшлося про те, що з 1 січня 2010 року жителі сіл не зможуть продавати на ринках власноруч забиту худобу чи птицю, а також виготовлені на власному підсобному господарстві молочні продукти. Саме в цей час мають набути чинності дві статті Закону України «Про безпечність та якість харчових продуктів». Згідно з ними, тваринницька продукція вироблятиметься лише на фермах і міні-заводах та має бути якісною і добре перевіреною. На селян, які виробляють молоко та м’ясо для продажу у власному підсобному господарстві, відповідно до закону, чекає «заборона реалізації та обігу необробленого молока та сиру домашнього виробництва, а також туш або частин туш парнокопитних на агропродовольчих ринках». Забоєм з 1 січня мають займатися спеціальні організації, у яких будуть усі відповідні умови та дозволи.

«Досить з нас злочинних законів!»
Наразі більшість селян, які роками заробляють собі на хліб тим, що продають домашнє молоко та сир, курей, кролів та свинину, з острахом чекають на такий «новорічний подарунок». Адже для багатьох – це єдиний сімейний дохід, і таке нововведення боляче вдарить по кишені. Невдоволені нововведенням і споживачі, котрі звикли щодня на ринку купувати свіженьке молочко, сир чи домашнє натуральне масло.

«Я не фермер. У мене немає ані свиней, ані корів, ані кіз, - пише у листі житель Ізяслава Василь Гаркавлюк. - Я – споживач. Приходжу на ринок, оглядаю м’ясні та молочні ряди і вирішую, що й у кого купувати. З роками я познайомився з продавцями і, купуючи у них продукти, знаю, що цей товар - свіжий, і не боюся, що мені «підсунуть» якийсь непотріб. І що вже казати про селян, котрі каторжно працюють, щоб бодай щось продати та заробити якусь копійчину. У селах же нині іншого заробітку немає, а годувати й одягати сім’ю якось треба. Що ж виходить? За роки незалежності державотворці знищили колгоспи та агроформування, а тепер добираються й до підсобного господарства? Що вони пропонують селянам? Якісь примарні молочні та забійні пункти, котрих немає і в помині. Що ж на нас чекатиме після 1 січня, якщо уже нині до України завозять усілякий непотріб (згадайте хоча б судно з м’ясом тварин, котрі хворіли чумою). Зрозуміло, комусь дуже хочеться прибрати до рук екологічно чисту продукцію. Висновок один: іде цілеспрямована акція винищення українського народу. Мабуть, нашій владі мало того, що нас стало вже на 7 мільйонів менше. Скажіть, чиновники, чи знаєте ви скільки коштує буханець хліба? Можливо, якби вас годувати таким непотрібом, який ви пропонуєте народу, то у вас з’явилася бодай крихта розуму, і ви не приймали б таких рішень, не знущалися б над „маленькими українцями” задля наповнення своїх кишень?»

«Ми вже дожилися до того, що споживаємо ковбасу без м’яса, молоко – без молока, але ціни на такі продукти – аж надто «масні», - пише у листі інша читачка – Зоя Куташевська зі Старо- костянтинова. – Лише на ринку можна вибрати сир, сметану чи шмат м’яса, котрі не страшно їсти, бо знаєш, що вони натуральні. А якщо запрацюють нові правила, де гарантія, що той літр молока, який селянин здасть до приймального пункту, не розбавлять водою задля власної наживи? Достатньо з нас „хімічних” продуктів та фальсифікатів, котрі нищать здоров’я наших дітей та генофонд нації! Досить з нас злочинних законів!»

«Молочне» питання варто ще доопрацювати
Ще два місяці тому в Головному управлінні агропромислового розвитку прогнозували, що, скоріш за все ця норма закону таки отримає відстрочку на деякий термін. Оскільки більш ніж половину м’яса в Україні виробляють малі селянські господарства, а забійні пункти та пункти прийому молока, котрі мали побудувати чи не в кожному селі, так і залишилися на рівні обіцянок, то введення заборони на продаж цієї продукції могло б потягти за собою щонайменше – дефіцит м’ясо-молочної продукції. У комітетах Верховної Ради підготували навіть кілька законопроектів, у котрих пропонувалося відкласти введення в дію цієї норми Закону «Про безпечність та якість харчових продуктів» – до 2012 або 2015 років.

«Можливо, введення заборони на продаж м’ясо-молочної продукції після 1 січня і справді відстрочать, але цю поправку має прийняти Верховна Рада, - каже заступник начальника Головного управління ветеринарної медицини Віктор Горпинюк. – Наразі ж усе залишається так як є, і селянам потрібно готуватися до нововведень. Звісно ж, вони вводитимуться поступово. Наприклад, можливостей привести до санітарних норм забій худоби нині є достатньо. Чи не у всіх районах вже обладнані спеціальні забійні пункти. А от з молоком – проблем більше. Наразі немає потрібної кількості холодильних установок та й не розроблені правила прийому молока від населення... Нині селянам вигідніше продавати молоко «з рук», аніж здавати його молокопереробним підприємствам за значно нижчими цінами. Тому «молочне» питання варто ще доопрацювати».

Тим часом через постійне скорочення поголів’я великої рогатої худоби ми й так ризикуємо залишитися без власного молока. За статистичними даними, лише за останній рік кількість дійних корів у всіх категоріях господарств нашої області скоротилася на 15 тисяч корів – з 183 тисяч голів до 168 тисяч. Якщо ж порівнювати, наприклад, з 1995 роком, то тоді дійне стадо нашої області було більшим майже в два з половиною рази. Виробництво м’яса також постійно скорочується. Якщо у 2004-му у всіх категоріях господарств наша область за рік виробляла майже 70 тисяч тонн м’яса, то минулого року – лише 45 тисяч тонн. Простим селянам у нинішніх економічних умовах просто невигідно утримувати корівок. Приймальники з молокозаводів дають близько гривні за літр. Щоденний удій становить приблизно 20 літрів. Таким чином за місяць на здачі молока можна заробити близько 600 гривень. Однак це мінімальна сума, необхідна для того, щоб прогодувати тварину. От і селяни відмовляються працювати у збиток і вирішують тримати корів виключно для потреб власної сім’ї. Або везуть молоко продавати на ринок. Там за літр можна виручити у кілька разів більше – до 5 гривень.