Визначні Красилівчани
Наші земляки, що досягли успіху та слави
Кравець Василь Мусійович
4 листопада 2009
Кравець Василь Мусійович
Народився 13 квітня 1919 р. у с. Індики (тепер Трудове) Красилівського району в селянській родині.
У 1929 р. його батьки вступили до колгоспу. В 1934-1937 рр. навчався в Дзеленецькому сільськогосподарському технікумі. Після його закінчення працював учителем 7-річки (1937-1939), директором (1939-1940) у школах (Базалійського) тепер Волочиського району.
В кінці жовтня 1940 р. мобілізований до Червоної Армії рядовим.
Січень – червень 1941 р. – курсант Одеського артилерійського училища.
Червень 1941 – жовтень 1942 – політрук артилерійського підрозділу.
Жовтень 1942 – травень 1943 – слухач училища пропагандистів Радянської Армії.
Жовтень 1943 – кінець 1946 – заступник начальника політвідділу з комсомольської роботи полку, дивізії, корпусу Особливого Московського артилерійського корпусу. Демобілізувавшись у чині капітана, у 1946-1952 рр. працював лектором Хмельницького обкому КПУ.
Після закінчення вищої партійної школи у 1952 р. працював викладачем, завідувачем кафедри філософії партшколи при Станіславському обкомі КПУ.
У 1954-1955 – аспірат Київського державного університету. У 1955 захистив дисертацію на звання кандидата філософських наук.
У 1957 – 1967 рр. – ректор Станіславського (з 1961 р. – Івано-Франківського) педінституту.
У 1960 р. затверджений на посаді доцента кафедри філософії.
У 1958 р. – 1968 – голова обласного товариства «Знання». Член Станіславського МК КПУ та член ревізійної комісії Станіславського обкому КПУ. Депутат міської Ради депутатів трудящих.
1967 – 1981 – зав. кафедри філософії Івано-Франківського медінституту.
З 1982 р. і до виходу на пенію – доцент кафедри філософії Івано-Франківського медінституту.
Підготував докторську дисертацію «Наукова неспроможність і антигуманна сутність моральних догм християнської релігії». Однак ВАК у Москві її не затвердив.
10 квітня 1992 р. звільнений з роботи у зв’язку з припиненням терміну трудової угоди.
Помер 5 лютого 1998 р., похований в Івано-Франківську.
Автор праць «Роль моралі в умовах поступового переходу до комунізму» (1960), «Сутність і функції моралі і проблема морального виховання» (1975), «Людина народжена для щастя» (1975) та 97 статей. Кавалер багатьох урядових нагород в тому числі орденів «Знак Пошани» за роботу на посаді ректора педінституту і Трудового Червоного Прапора за роботу на посаді зав. кафедри філософії педінституту.
Ректор Станіславськог овчительського інституту, Івано-Франківського педагогічного інституту
Народився 13 квітня 1919 р. у с. Індики (тепер Трудове) Красилівського району в селянській родині.
У 1929 р. його батьки вступили до колгоспу. В 1934-1937 рр. навчався в Дзеленецькому сільськогосподарському технікумі. Після його закінчення працював учителем 7-річки (1937-1939), директором (1939-1940) у школах (Базалійського) тепер Волочиського району.
В кінці жовтня 1940 р. мобілізований до Червоної Армії рядовим.
Січень – червень 1941 р. – курсант Одеського артилерійського училища.
Червень 1941 – жовтень 1942 – політрук артилерійського підрозділу.
Жовтень 1942 – травень 1943 – слухач училища пропагандистів Радянської Армії.
Жовтень 1943 – кінець 1946 – заступник начальника політвідділу з комсомольської роботи полку, дивізії, корпусу Особливого Московського артилерійського корпусу. Демобілізувавшись у чині капітана, у 1946-1952 рр. працював лектором Хмельницького обкому КПУ.
Після закінчення вищої партійної школи у 1952 р. працював викладачем, завідувачем кафедри філософії партшколи при Станіславському обкомі КПУ.
У 1954-1955 – аспірат Київського державного університету. У 1955 захистив дисертацію на звання кандидата філософських наук.
У 1957 – 1967 рр. – ректор Станіславського (з 1961 р. – Івано-Франківського) педінституту.
У 1960 р. затверджений на посаді доцента кафедри філософії.
У 1958 р. – 1968 – голова обласного товариства «Знання». Член Станіславського МК КПУ та член ревізійної комісії Станіславського обкому КПУ. Депутат міської Ради депутатів трудящих.
1967 – 1981 – зав. кафедри філософії Івано-Франківського медінституту.
З 1982 р. і до виходу на пенію – доцент кафедри філософії Івано-Франківського медінституту.
Підготував докторську дисертацію «Наукова неспроможність і антигуманна сутність моральних догм християнської релігії». Однак ВАК у Москві її не затвердив.
10 квітня 1992 р. звільнений з роботи у зв’язку з припиненням терміну трудової угоди.
Помер 5 лютого 1998 р., похований в Івано-Франківську.
Автор праць «Роль моралі в умовах поступового переходу до комунізму» (1960), «Сутність і функції моралі і проблема морального виховання» (1975), «Людина народжена для щастя» (1975) та 97 статей. Кавалер багатьох урядових нагород в тому числі орденів «Знак Пошани» за роботу на посаді ректора педінституту і Трудового Червоного Прапора за роботу на посаді зав. кафедри філософії педінституту.
Підготував:
завідувач музею освіти Прикарпаття
Прикарпатського національного університету
Імені Василя Стефаника Юрій Угорчак
завідувач музею освіти Прикарпаття
Прикарпатського національного університету
Імені Василя Стефаника Юрій Угорчак
красилів
,
красилівщина
,
люди
Обговорити на форумі
0
726
Спонсорська реклама
Подібні публікації
