Україна вимирає - з карти країни офіційно зникло ще одне село

За останні пару десятків років населення країни поступово скорочується. А народжуваність, на жаль, так і не перевищує смертність. Ситуація ще гірше в сільській місцевості - молодь не бачить перспектив, а в деяких населених пунктах залишаються одні старики, які з часом помирають. Разом з ними помирають і, колись благополучні, села.

Харківське село Берестове з'явилося ще в середині дев'ятнадцятого століття. Це зараз тут величезні непролазні кущі, а раніше на цьому місці стояли доглянуті побілені будиночки. У радянські часи влада провела сюди електрику. Нині тут немає ні дротів, ні стовпів.

- Це все, що тут залишилося, тут більше нічого немає, крім заростей. Ну, по-моєму, тут ще тюльпани повинні були зберегтися. На тій стороні посадки клуб колись був. На іншій - птахоферма, - каже сільський голова Анатолій Борисовський.

Про те, що тут жили люди, нагадують зарості плодових дерев, криниці та підвали. На околиці збереглося ще кладовище. Місцями тут можна зустріти свіжі вінки - значить, родичі пам'ятають жителів Берестового.

Дід Микола останній житель ще одного існуючого, але вже вимираючого села Уплатне. Колись він жив у Берестовому.

- У нас після війни жило багато людей. У нашій школі навчалося тільки чоловік сорок. Там усе було - клуб був, молоді дуже багато було, працювали добре. Ферми були - птахоферма, свиноферма. Один колгосп у нас був - «Червоний орач» називався, - згадує Микола Нагорний.

Спочатку в селі закрили птахоферму, потім стали викорчовувати найбільші сади, а потім - різати худобу. І це все не від поганого життя - поруч із селом почали проводити аміакопровід. Як тільки по трубах пустили небезпечний рідкий газ, люди стали розпродавати свої господарства і переїжджати.

- Простягає аміакопровід, і в радіусі двох кілометрів всі села, які підходили, зносилися. Це Берестове, Роздолівка була тут, Знам'янка. Ці всі села знесли, і їх не стало тут, - говорить Борис Шевченко, який колись жив в вимерлим селі.

Та й ті села, які поки живі, можуть не протягнути кілька десятків років.

- До села, напевно, треба повернутися обличчям, а не одним місцем заднім! Тоді, може, воно все і буде, - нарікає Анатолій Борисовський.